André Le Nôtre (MEIceppus) — п'ять імен, одна легенда: чайно-гібридна троянда Алана Мейяна. Надзвичайно велика і водночас зворушливо ніжно-рожева квітка, такої правильної форми, ніби його виліпив скульптор. Аромат — запаморочливий (буквально). Не просто троянда, а рожева мрія! Я щороку чекаю на ці казкові бутони💝
André Le Nôtre MEIceppus — троянда серії Romantica, 2001 рік; походження: (Pink Panther × Charleston 88) × Yakimour; пастельно-рожеві квітки з більш насиченим абрикосово-рожевим центром, 65 пелюсток, діаметр 13 см, куполоподібна форма в стилі старовинних троянд — максимальна повнота та ніжність одночасно; потужний аромат — насичений, складний: дамаська троянда, мускус, мірра та травнева троянда; рясне повторне цвітіння з травня до перших морозів без перерв; темно-зелене напівглянцеве щільне листя; висота 90–110 см (кущ); відмінна стійкість до хвороб — один із найздоровіших сортів серії Romantica; 8 міжнародних нагород за аромат і якість у рік дебюту 2000–2001: золоті медалі Риму та Куртре, Кубок аромату Женеви, нагороди Мадрида, Монца, Барселони; носить п'ять різних імен у різних країнах — кожне на честь великої жінки або великого митця.
Є троянди, що мають одне ім'я. І є троянди, що мають п'ять — бо одного виявилося замало.
У Франції вона зветься André Le Nôtre — на честь генія, що перетворив болото на Версаль. У США — Betty White, на честь актриси, яка прожила 99 років, не втративши ні грама зарозумілості. У Швеції — Fredrika Bremer, на честь письменниці, чий роман змінив права жінок. У Південній Африці — Miriam Makeba, на честь жінки, яку вигнали з рідної країни, але яка співала — і весь світ слухав.
П'ять імен. Одна троянда. Єдиний ботанічний код: MEIceppus.
Алан Мейян створив її у 2001 році, і вона одразу здобула вісім нагород — золото Риму, золото Куртре, Кубок аромату Женеви, нагороди Мадрида, Монца та Барселони. Журі по всьому світу втрачали від неї розум і в захваті давали призи. Флористи по всьому світу нюхали її й мовчки закохувалися.
Андре Ле Нотр (André Le Nôtre, 12 березня 1613, Париж — 15 вересня 1700, Париж) — найвеличніший садовий архітектор в історії Франції і, мабуть, усього світу. Народився у родині, де садівництво передавалося від батька до сина вже три покоління: його дід П'єр Ле Нотр відповідав за сади Тюїльрі ще за Генріха IV, батько Жан — за Луї XIII. Андре виріс у будинку всередині Тюїльрі, серед алей і партерів, вивчав живопис у майстерні Симона Вуе (де познайомився з Шарлем Лебреном), засвоїв принципи архітектури у Франсуа Мансара, опанував математику і перспективу.
У 1637 році він успадкував посаду батька — головного садівника Тюїльрі — і одразу перепланував сад, продовживши центральну алею за обрій: ця алея пізніше стала Єлисейськими полями.
Справжня слава прийшла з Во-ле-Віконт (1656–1661) — замком фінансиста Ніколя Фуке. Ле Нотр уперше в Європі поєднав архітектуру, сад і водну стихію в єдине грандіозне ціле: велична перспектива, де канал завдовжки понад кілометр «зникає» за горизонтом і відкривається лише з певної точки. Луї XIV побував на святі відкриття, позаздрив — і за три тижні заарештував Фуке. Ле Нотра ж запросив до Версаля.
Версаль (1661–1700) — 39 років роботи, понад 15 000 гектарів, 1400 фонтанів, 400 скульптур, Великий канал завдовжки 1,5 км. Ле Нотр перетворив заболочену рівнину на сад, що став символом абсолютної монархії і заздрістю всієї Європи. Кожен принц і курфюрст мріяв мати свій Версаль — і виписував майстрів, що вчилися у Ле Нотра.
Він також спроектував сади Шантийї, Сен-Клу, Фонтенбло, великої тераси Сен-Жермен, Тріанона. На запрошення Карла II відвідав Лондон, де, за переказами, причетний до планування Сент-Джеймс-парку.
Луї XIV особисто надав йому дворянський титул у 1675 році — справа вкрай рідкісна для митця не королівської крові.
Троянда MEIceppus отримала ім'я Ле Нотра у 2001 році — рівно через 300 років після його смерті. Meilland назвав її на честь людини, яка створила «великий французький стиль» у садівництві: геометрія та пишність, симетрія та безмежжя, природа, що підкоряється волі майстра і стає мистецтвом. Троянда в цій традиції — не просто квітка. Вона — акорд.
Betty White — американське ім'я
Бетті Вайт (Betty Marion White, 17 січня 1922 — 31 грудня 2021) — американська акторка і телеведуча, яка прожила 99 років і 3 тижні, з яких понад 70 провела перед камерою. Її рекорд — найдовша телевізійна кар'єра серед жінок в історії США — офіційно занесений до Книги рекордів Гіннесса. Її найвідоміша роль — Роуз Нілунд у серіалі «Золоті дівчата» (1985–1992) — принесла їй шосту премію «Еммі»: персонаж наївної, доброї, безмежно оптимістичної жінки, яка ніколи не втрачала гумору. Сама Бетті казала: «Якщо знаходиш щось смішне в ситуації — виграєш».
Американські розплідники отримали ліцензію на сорт MEIceppus і перейменували його на Betty White близько 2003 року. Поєднання ідеальне: м'яко-рожевий крем, ніжна старовинна форма, потужний аромат — і характер, що не підводить у будь-яку погоду.
Fredrika Bremer — шведське ім'я
Фредріка Бремер (17 серпня 1801, Тоорла, Фінляндія — 31 грудня 1865, Орста, Швеція) — шведська письменниця і правозахисниця, яку називають «шведською Джейн Остін». Народилася у заможній шведськомовній сім'ї в Фінляндії, дитинство провела в замку Орста під Стокгольмом у суворій, майже монастирській ізоляції — мати вважала, що жінкам достатньо бути тонкими і вміти вести господарство.
Але Фредріка таємно писала і таємно продавала рукописи, аби допомагати бідним у своїй парафії. Її романи — «Сусіди», «Дім», «Родина Г.» — стали бестселерами у Британії та США 1840-х; Волт Вітмен і Ральф Волдо Емерсон захоплювалися нею, а Луїза Мей Олкотт вклала книгу Бремер у руки місіс Марч у «Маленьких жінках».
Але головний твір — роман «Герта» (1856): темна, гнівна книга про безправ'я жінок, які не могли без дозволу батька чи брата підписати договір, отримати майно, вийти заміж. «Герта» спричинила у шведському парламенті дебати, що увійшли в історію як «Дискусія про Герту», — і у 1858 році незаміжні шведки старше 25 років отримали право на повноліття без дозволу чоловіків. Бремер пережила законодавчу перемогу, але ненадовго: у 1865-му її не стало.
У 1884 році засновано Товариство Фредріки Бремер (Fredrika Bremer Förbundet) — перша жіноча правозахисна організація Швеції, що існує до сьогодні. Троянда MEIceppus отримала ім'я Бремер у 2001 році — рік 200-річчя від її народження — за ініціативою Товариства, яке переконало Meilland назвати сорт на її честь. «У Франції вона — André Le Nôtre, у США — Betty White, у нас — Fredrika Bremer», — написали у Товаристві.
Miriam Makeba — південноафриканське ім'я
Зензіле Міріам Макеба (Zenzile Miriam Makeba, 4 березня 1932, Йоганнесбург — 9 листопада 2008, Кастель-Вольтурно, Італія), прізвисько — «Мама Африка» — перша африканська артистка, що завоювала міжнародну сцену, перша чорна жінка, чия пісня потрапила до топ-10 світових чартів («Pata Pata», 1967), лауреатка «Греммі» (1966, разом з Гаррі Белафонте), жертва апартеїду і його найгучніший живий вирок.
Народилася у чорному тауншипі Проспект. Батько помер, коли вона була дитиною. У 18 днів від народження разом із матір'ю потрапила до в'язниці — бо мати варила домашнє пиво, щоб прогодувати сім'ю. У 17 вийшла заміж — невдало.
Але голос залишився. Вона почала співати з Manhattan Brothers, потім з жіночим гуртом Skylarks — суміш джазу, традиційних африканських пісень і західних мелодій, що не мала аналогів.
У 1959 році з'явилася у документальному фільмі «Come Back, Africa» про апартеїд — і поїхала на прем'єру до Венеції.
Там познайомилася з Гаррі Белафонте, який допоміг їй потрапити до США.
1 листопада 1959 року вийшла на сцену телешоу Стіва Аллена — Америка почула Африку. Через кілька місяців уряд ПАР анулював її паспорт: вона не змогла повернутися навіть на похорон матері.
Понад 30 років вигнання: США, Гвінея, Бельгія. Вона виступала перед президентом Кеннеді, говорила у Раді Безпеки ООН, спілкувалася з Кастро і Неру, дружила з Ніною Сімон і Гілом Скоттом-Героном. У 1990-му Нельсон Мандела особисто попросив її повернутися на батьківщину — і вона повернулася.
9 листопада 2008 року, після 30-хвилинного концерту на підтримку жертв мафіозного насилля під Неаполем, Мама Африка впала зі сцени — серцевий напад — і більше не прокинулася. Остання пісня, що звучала, — «Pata Pata».
Нельсон Мандела сказав: «Вона була першою леді пісні Південної Африки. Її музика надихала нас надіятися».
Походження і селекція
Meilland International: шість поколінь і троянда «Мир»
Meilland International — родинна компанія з Ле-Люк-ан-Прованс (Вар, Франція), одна з найстаріших і найвпливовіших трояндових династій у світі.
Починаючи з 1850 року, коли садівник Жозеф Рамбо заклав перший розсадник у Ліоні, шість поколінь однієї родини займаються виключно трояндами.
Ключова фігура — Франсіс Мейян (1912–1958): він вивів троянду 'Peace' (Мир) — найвідомішу троянду XX століття, представлену світу у квітні 1945 року, коли делегати Сан-Францисської конференції ООН отримали її бутони на лацканах. Він вивів понад 400 сортів і прожив лише 46 років.
Після нього справу продовжили дружина Луїзетт, діти Алан і Мішель. Алан Мейян (нар. 1955) — автор MEIceppus і десятків інших сортів; його підпис стоїть під такими легендами, як 'Yves Piaget', 'Pierre de Ronsard' / 'Eden Roseʼ, 'Bonica', 'Botticelli'.
Серія Romantica, до якої належить André Le Nôtre, — авторська ідея Алана: повернути чг трояндам форму і аромат старовинних сортів, не жертвуючи ані здоров'ям, ані рясністю цвітіння.
Сьогодні Meilland продає понад 12 мільйонів рослин на рік, має агентів у 62 країнах і продовжує залишатися повністю сімейною компанією.
Походження MEIceppus
(Pink Panther × Charleston 88) × Yakimour
'Pink Panther' — популярна гібридна чайна Meilland з насиченим рожевим кольором і міцним стеблом; у схрещуванні дала майбутньому сорту рожевий тон і щільність пелюсток.
'Charleston 88' — французький кущовий сорт із жовто-рожевим колором і стійкістю до хвороб; звідси — абрикосовий відтінок центру і надійне здоров'я.
'Yakimour' — мало відомий широкому загалу, але важливий «батьківський» сорт Meilland з потужним ароматом: він і передав MEIceppus її неймовірний парфумерний профіль — дамаська база, мускус, мірра.
Опис квітки та куща
Квітка — серце легенди
Форма: чашоподібна, квартирована форма квітки, тобто квітка поділена на чотири виразні сектори пелюсток, — форма, що відтворює стиль старовинних gallica та bourbon-троянд.
Спочатку бутон закритий і конічний, як у класичних гібридних чайних. Розкриваючись, квітка «розподіляється» на чотири секції пелюсток навколо щільного центру — ефект розетки з неповторною глибиною. Повністю відкрита квітка плоска або ледве куполоподібна з дрібними «хвилями» пелюсток — абсолютно неповторна форма в своєму класі.
Кількість пелюсток: ~65 — максимальна щільність для гібридної чайної троянди. Кожна пелюстка шовкова, з ледь помітним рельєфом.
Діаметр: 13 см — великий, навіть за мірками гібридних чайних.
Колір: Пастельно-рожевий — «rose Orient très clair» за класифікацією Meilland — з теплішим, більш насиченим абрикосово-рожевим центром. Кольорова гра між ніжним краєм і теплим центром створює ефект природного «підсвічування» квітки зсередини. Під час цвітіння зовнішні пелюстки трохи вигорають до більш кремового, майже білого — центр залишається насиченим. Залежно від погоди і температури колір «гуляє» між рожевим і абрикосовим.
Аромат: Потужний, складний і відзначений вісьмома нагородами. Профіль: насичена дамаська база (глибокий «класичний» аромат троянди), ноти мускусу, мірра (солодкувато-смолиста нота, характерна для давніх сортів).
Один із найскладніших ароматів серед гібридних чайних початку XXI ст. Відчувається на відстані 1,5–2 м у теплу безвітряну погоду.
Суцвіття: Переважно одиночні квітки на довгих квітконосах — ідеально для зрізу. Іноді 2–3 квітки на гілці.
Тривалість квітки на кущі: Тривала — до 10–14 днів до опадання пелюсток.
Кущ і листя
Висота: 90–110 см (кущ, основна форма).
Звичка росту: Прямовисна, розлога, з міцними пагонами. Пагони прямі та «горді» — тримають великі квітки без нахилу.
Листя: Темно-зелене, щільне, напівглянцеве. Великі листки добре вкривають кущ. Привабливий навіть без квіток.
Шипи: Великі, гострі, досить щільно розміщені — характерна ознака сорту.
Цвітіння та догляд
Цвітіння
Кількаразове — з травня–червня до перших серйозних морозів (жовтень–листопад в умовах України). Хвилі цвітіння чергуються із короткими паузами; при регулярному живленні і видаленні відцвілих квіток пауза між хвилями мінімальна. Перша весняна хвиля — найрясніша й найзапашніша.
Стійкість до хвороб
Відмінна — одна з ключових характеристик, на які Meilland пишається. Висока стійкість до чорної плямистості та борошнистої роси. Стійка до дощу — пелюстки не злипаються. Сорт пройшов суворий багаторічний відбір, що є обов'язковим стандартом Romantica.
Зимостійкість
USDA зони 5–9. Для умов України (зони 5–6) рекомендується стандартне осіннє підгортання кореневої шийки та укривання пагонів агроволокном. Зимує добре.
Агротехніка
Повне сонце — мінімум 6 годин прямого освітлення на день. Добре дренований, родючий, слабокислий грунт (pH 6,0–6,5). Полив під корінь раз на 7–10 днів у відкритому грунті. Підживлення 2–3 рази на сезон комплексним добривом для троянд — рясне цвітіння потребує стабільного живлення. Весняне обрізання: видалення підмерзлих і слабких пагонів, скорочення здорових на 1/3. Після кожної хвилі цвітіння — видалення відцвілих квіток для стимулювання наступної.
Аромат як мистецтво: вісім нагород
Жодна інша характеристика MEIceppus не переконала журі так, як аромат. У рік дебюту (2000–2001) сорт отримав нагороди за аромат і якість на восьми міжнародних конкурсах:
2000: Золота медаль Риму (Італія) · Золота медаль Куртре (Бельгія) · Корона Королеви Теодолінди, «Найзапашніша троянда» (Монца, Італія) · Сертифікат Мадрида (Іспанія) · Кубок аромату Женеви (Швейцарія)
2001: Троянда публіки (Монца) · Золота медаль Барселони (Іспанія) · Нагороди конкурсів в Іспанії та Бельгії
Кубок аромату Женеви — один із найпрестижніших у світі трояндярства: журі оцінює виключно нюхові якості і присуджує нагороду лише тим сортам, що справді виділяються серед сотень конкурентів. MEIceppus виграв цей кубок — і це говорить більше, ніж будь-яка маркетингова фраза.
Ландшафтне застосування
André Le Nôtre — versatile сорт у найповнішому значенні слова: він однаково вдало почувається у формальному французькому саду (що логічно — з таким іменем), у романтичному cottage garden, у міському дворі і на заміській ділянці.
Соло на клумбі: Один кущ André Le Nôtre у центрі круглої клумби — і клумба стає самодостатньою. Великі квітки видні з відстані, аромат чути ще більше.
Живопліт: Кілька кущів (відстань 60–70 см) вздовж паркану або межі ділянки дають щільну квіткову стіну від літа до осені.
Міксбордер: Поєднується з блакитно-фіолетовими партнерами (сальвія, котяча м'ята, вербена бонарієнська) — класичний французький парфумерний дует рожевого і лавандового; з кремово-білими (еустома, козолист, фалярис) — елегантний вінтажний акцент; з темним хвойним фоном (туя, тис) — рожеве на темно-зеленому.
Партнери в саду: Найкращі сусіди — рослини, що підсилюють, не перебивають: Salvia nemorosa, Nepeta, Lavandula, Perovskia; з білих — Eustoma, Gypsophila, Antirrhinum; темна зелень туї або самшиту як фон.
П'ять імен і одна думка. Є щось дуже людське в тому, що ця троянда отримала стільки різних імен. Французи дали їй ім'я людини, що переробила природу на мистецтво. Американці — жінки, яка перетворила гумор на мудрість. Шведи — письменниці, чий роман змінив закони. Південноафриканці — співачки, чий голос боровся з апартеїдом.
MEIceppus — одна. Але вона виявилася достатньо великою, щоб вмістити в себе садівника-генія, акторку-легенду, феміністку-піонерку і голос цілого континенту.
Алан Мейян вивів троянду у 2001 році. Але здається, ніби вона чекала на всі ці імена значно довше.
Ле Нотр помер у 1700 році, заснувши в кріслі після роботи в Тюїльрі. Кажуть, Луї XIV особисто прийшов провідати його напередодні — і вони говорили про сади. Бетті Вайт так само не боялася старості — «Я буду працювати, поки мені не скажуть, що я більше не потрібна», — говорила вона. Фредріка Бремер дожила до 64-х, так і не вийшовши заміж, але написала книгу, що змінила закони. Міріам Макеба впала зі сцени після «Pata Pata» — і пішла так, як і жила: у русі, у пісні, у боротьбі.
André Le Nôtre MEIceppus — рожева, запашна, невтомна. Цвіте від травня до морозів, не зупиняючись. Схожа на всіх п'ятьох одночасно.
Пропозиція розплідника «Роуз Блум»
«Роуз Блум» пропонує преміум саджанці André Le Nôtre (MEIceppus) (Alain Meilland / Meilland International, Франція, 2001) — одного з найнагородженіших і найзапашніших сортів серії Romantica.
Пастельно-рожеві квітки 13 см, ~65 пелюсток, четвертована куполоподібна форма в стилі старовинних троянд; потужний складний аромат (8 міжнародних нагород); кількаразове рясне цвітіння травень–жовтень; висота куща 90–110 см; відмінна стійкість до хвороб; зони 5–9.
